Вчитель року – 2015

Майстерклас https://www.youtube.com/watch?v=vF0-5Kk7xeI&spfreload=10

ЗМІСТ

І Вступ…………………………………………………………………….…1

1.1. Актуальність досвіду………………………………………………….1

1.2 Теоретичне обґрунтування досвіду…………………………………..2

ІІ Основна частина…………………………………………………………..3

2.1. Результати впровадження досвіду……………………………………3

2.2. Провідна ідея досвіду…………………………………………………4

2.3. Практична значущість ……………………………………………….4

2.4.Інноваційне значення …………………………………………………4

2.5. Інформаційно – педагогічна модель досвіду………………………..4

ІІІ Висновки та рекомендації……………………………………………….7

Список використаних джерел………………………………………………

Автор досвіду: Наталя Григорівна Сичова,

вчитель української мови та літератури

Тема досвіду:

Інтерактивні методи навчання як один із шляхів формування творчих здібностей учнів на уроках української мови

І ВСТУП

1.1 Актуальність досвіду

Національною доктриною розвитку освіти в Україні утверджено стратегію прискореного, випереджаючого, інноваційного розвитку освіти й науки, забезпечення самоствердження і самореалізації особистості. Її вимоги передбачають  підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально –виховного процесу.

На сучасному етапі розвитку освіти особливої актуальності набуває навчання, основна мета якого – розвиток цілісної, духовно багатої особистості, формування її ключових компетентностей, збагачення суб’єктного досвіду, розкриття й реалізація творчих можливостей з урахуванням індивідуальних і вікових потреб. Оптимальним для становлення такої особистості є інтерактивне навчання, що передбачає зміну форм взаємодії в навчальному процесі, завдяки чому учень стає рівноправним суб’єктом пізнавальної діяльності.

Інтерактивне навчання дозволяє розв’язати одразу кілька завдань:

• сприяє посиленню інтересу учнів до здобування знань;
• виробленню пізнавальної самостійності учнів;
• виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;
• формуванню навичок аналізу навчальної інформації;
• розвитку творчих здібностей учнів;
• формує мотивацію учнів до потреби в самореалізації та самовдосконаленні;
• робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю.

Актуальність представленого досвіду полягає у необхідності навчити дітей здобувати та осмислювати інформацію, пізнавати навколишній світ, робити нові відкриття в ньому, проявити інтерес до життя природи, почувати себе її частиною. Випускник – не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію , співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців ,бути комунікабельною, толерантною людиною .

1.2 Перспективність досвіду

Перспективність  досвіду полягає в створенні педагогічної системи спрямованої на формування позитивного напрямку навчальної діяльності через цілеспрямоване  використання, раціоналізацію відомих педагогічних ідей щодо поєднання різноманітних педагогічних технологій викладання української мови.

1.3 Мета досвіду

Створення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу дитини на уроках словесності; створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учнів; розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.

1.4 Теоретичним обґрунтуванням досвіду є теоретичні положення упровадження  технології інтерактивного навчання (О.Пометун, Л.Пироженко), особистісно – орієнтованого навчання (О.Савченко, С.Подмазін), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених із проблем технологізації освітнього простору(Г.Сазоненко, А.Маслоу, В.Бондар) спрямовані на реалізацію теми досвіду.

ІІ ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1Результати впровадження досвіду

Упровадження інтерактивних методів навчання позитивно впливають на рівень знань учнів з української мови, про що свідчать:

• І місце в районному етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови(2013р.);
• І,ІІ місця в районному етапі мовознавчого конкурсу ім.. П. Яцика (2010-2013р.р.)
• І місце в обласному етапі мовознавчого конкурсу ім.. П. Яцика (2013-2014н.р.)
• І місце в районному етапі мовно- літературного конкурсу   ім..   Т.Г. Шевченка (2010, 2011, 2012,2013р.р.)
• ІІІ місце в обласному етапі мовно- літературного конкурсу ім.. Т.Г. Шевченка (2012-2013р.)
• Участь у Всеукраїнському конкурсі МАН в номінації «Література рідного краю»
• В навчально – виховному комплексі автором розроблено методичні ресурси для вчителів української мови та літератури (масштабу НВК, шкіл району)
• Дидактичні матеріали для організації індивідуальної та групової роботи учнів на уроках мови
• Автор ділиться досвідом своєї роботи на засіданнях районного методичного обєднання вчителів української мови та літератури, педагогічної ради школи
• Створено механізм стійкого інноваційного розвитку, варіативності та індивідуалізації навчання учнів
• Доведено позитивний емоційний вплив на навчальне середовище через інтерактивні засоби навчання
• Значно підвищилася якість та результативність навчального процесу.
• Створено портфоліо та блог автора

Результати досвіду підтверджують, що підвищенням рівня ефективності навчальної діяльності учнів вимагає спеціально організованої творчої продуктивної діяльності вчителя, спрямованої на формування в учнів досвіду самостійного рішення пізнавальних, комунікативних, організаційних, інформаційних проблем.

2.2 Провідна ідея досвіду

Упровадження  інтерактивних методів в навчально – виховний процес сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, підвищенню мотивації зацікавленості, якості знань, умінь і навичок учнів з  української мови.

2.4 Інноваційне значення полягає  в організації високого рівня інтерактивної взаємодії між учасниками навчального процесу. Як інновація розглядається розробка теоретичних засад комплексного використання можливостей інтерактивних методів при проведенні занять в школі.

За інноваційним потенціалом досвід модифікаційний.

2.5 Інформаційно- педагогічна модель досвіду

Реалізувати стратегічну мету досвіду, створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості неможливо без урахування наступних умов: знання вікових особливостей та рівня комунікативної компетенції учнів; ознайомлення їх з особливостями інтерактивних методів; поступового введення інтерактивних прийомів у процес навчання; постійної роботи щодо розвитку навичок групової взаємодії.

Уроки рідної мови – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів, сприяє здобування знань учнями самостійною роботою думки, розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення, формує  в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Особистістю людина стає поступово, на її формування впливає багато чинників. Серед них провідне місце належить рідній мові, тому що саме вона найглибше пронизує свідомість і підсвідомість людини, доносить інформацію про навколишній світ. Завдання вчителя – допомогти  учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по- різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалити їх, щоб вони стали творчими. На думку автора, педагог повинен управляти процесами творчого пошуку йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.

Що таке творча особистість? Як її виховати? Які методи і технології треба використовувати на уроках, щоб допомогти учневі знайти себе, свій творчий потенціал? І єдиним, на думку автора, найефективнішим засобом досягнення мети є інтерактивні методи навчання. Саме такий підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, сприяє розвитку творчої особистості.

Створенням ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інтерактивних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень  знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем. При підготовці до уроку слід обов’язково врахувати ту модель, де уроком учитель лише керує, а творять урок самі учні. Ефективним є той урок, на якому присутні глибокі теоретичні знання, ретельна підготовка, творчий підхід учителя. Важливим є те, що, застосовуючи елементи інтерактивного навчання на уроках української мови учні вчаться бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими.

Що стосується впровадження даних технологій на уроках мови  то, звичайно, в процесі роботи використовується  не весь їх спектр, а тільки найдоступніші, найзрозуміліші для учнів. Це такі технології як «Акваріум»,  «Спільний проект», «Синтез думок», «Мікрофон», «Мозковий штурм», лінгвістичні ігри, дослідження, стилістичні експерименти, робота в парах,групах «Навчаючи – учусь», «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення».  По-перше, такі форми інтерактивної діяльності є захоплюючими, цікавими та, головне, невимушеними. По-друге, учні працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловити свої думки, мобілізувати знання, проявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-третє, до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети. Тобто, відбувається процес саморозвитку особистості учнів. Також сприяють підвищенню творчої діяльності учнів ігрові завдання, які розвивають творчі здібності школяра, увагу, ініціативність.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

ІІІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити наступні узагальнення:

Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання інтерактивних методів для формування творчої особистості.

Технологія інтерактивного навчання – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід пам’ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, які її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити , педагог повинен старанно планувати свою роботу.

Використання інтерактивних методів навчання сприяє посиленню інтересу учнів до здобування знань, виробленню пізнавальної самостійності учнів, кращому засвоєнню навчального матеріалу, формуванню навичок аналізу навчальної інформації, розвитку творчих здібностей учнів. Інтерактивні методи навчання мають значний потенціал для формування комунікативної, мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенції учнів. Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки.

А для того, щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам’ятати:
- інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу;

-         можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі» ;

-         використання інтерактивного навчання не самоціль ;

-         якщо застосування  інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути  стратегію й обережно підходити до її використання;

Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу ситуацій і відповідної інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.

Навчальні заняття для автора— постійний пошук,  спільна праця, в основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаних результатів.

БІБЛІОГРАФІЯ

1 Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посіб.- К.: А.С.К., 2005. – 192 с.

2 Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. – 135 с.

3 Біляєв О. Проблема методів у навчанні мови. //Укр. мова і літ. у школі.-1986.-№10.-С.60-64.

4. Інтерактивні методи навчання. Досвід упровадження / За ред. В. Шарко. — Херсон: Олді-Плюс. — 2002. — 207 с.

5. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176с.

6. Сиротенко Г.O. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. — Харків: Основа. — 2003. — 80 с.

7. Пересунько Т. М.Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури [Электронний ресурс]. – Режим доступу:http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/8360/

ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК. СТРУКТУРА ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

Використовуючи сучасні інноваційні технологій, зокрема технології інтерактивного навчання, значною мірою можна підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити.  Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, „готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки. Уроки мають пробуджувати у дітей інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. За умов інтерактивного навчання всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.  Така робота сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вироблення спільного рішення.  Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. О.І.Пометун і Л.В.Пироженко [3, 4] пропонують структуру таких занять, яка складається з п’яти елементів:  а) мотивація (5% часу заняття);  б) оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів (5%);  в) надання необхідної інформації (10-15% часу заняття);  г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття (50-60%);  д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (5-15% часу заняття).  Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження  інтерактивних технологій навчання. О.І. Пометун та Л.В. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: - інтерактивні технології кооперативного навчання; - інтерактивні технології колективно-групового навчання; - технології ситуативного моделювання; - технології опрацювання дискусійних питань. 1. Інтерактивні технології кооперативного навчання  Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні української мови. Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння. Два–чотири – всі разом. Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі  вмінь переконувати та вести дискусію. Карусель. Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Робота в малих групах. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп. 1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших. 2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. 3. “Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.  4. “Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих групах  є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. 5. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення сприску ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі. Акваріум. Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи. 2. Технології колективно-групового навчання  До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Мікрофон. Різновидом загально групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення впальних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Навчаючи – учусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання. Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”). Дана технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. Аналіз ситуації. На уроках української мови зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення. Вирішення проблем. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення. Дерево рішень. Як варіант технології вирішення проблем можна  використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. 3. Технології ситуативного моделювання  Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру. Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті. Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення  емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий. Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий. Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини. Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов’язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень. Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов’язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання. Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “програвання сценки”). Мета рольової гри – визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід. 4. Технології опрацювання дискусійних питань  Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Метод ПРЕС. Метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших. Займи позицію. Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення. Зміни позицію. Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання. Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку. Дискусія. Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності. Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно. 5. Структура і методи інтерактивного уроку  Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки. Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів: а) мотивація; б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів; в) надання необхідної інформації; г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття; д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків української мови. Мотивація. Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме. Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття. Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки. Рефлексія тісно пов’язана з іншою важливою для уроку дією – постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і наступу усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети. ІІІ. Чому інтерактивний урок  Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть сьогодні, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я школярів. Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання. Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.  Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому я надаю перевагу інтерактивним урокам. Додаток Інтерактивні технології навчання Робота в парах Мета: сприяння розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію. Алгоритм діяльності: 1. Учням пропонується конкретне завдання. 2. Об’єднання учнів у пари (добровільно). 3. Обговорення завдання у парі (вказується час для обговорення). 4. Представлення результатів. Робота в малих групах (3-5 учнів) Мета: вирішення складних проблемних ситуацій, що потребують колективного розуму, набуття навичок у спілкуванні та співпраці. Алгоритм діяльності: 1. Розподіл ролей у групах: головуючий (керівник групи): – зачитує завдання; – організовує порядок виконання завдання; – встановлює послідовність висловлювання членів групи; – заохочує всіх до роботи; – підбиває підсумки; – визначає доповідача (за згодою членів групи); секретар: – веде записи результатів роботи; – має бути готовим висловити загальну думку групи під час підбиття підсумків, допомогти відповідачеві; посередник: – стежить за часом; – відповідає за регламент; доповідач: – доповідає про результати роботи групи. 2. Висловлення власної думки спочатку за бажанням, а потім по черзі. 3. Дотримання правил активного слухання. 4. Обговорювання ідей, а не осіб учнів, які висловили ці ідеї. 5. Намагання дійти спільної думки, хоча в деяких випадках може бути особлива думка, яка має право на існування. “Два – чотири всі разом” Мета: розвиток навичок спілкування у групі, вміння переконувати й вести дискусію. Алгоритм діяльності: 1. Постановка питання для обговорення чи дискусії із встановленням часу для роботи. 2. Об’єднання учнів у пари для обговорення своїх ідей (пари повинні дійти спільної думки щодо вирішуваної проблеми протягом вказаного часу). 3. Об’єднання пар у четвірки для обговорення попередньо досягнутих рішень щодо постановленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення є обов’язковим. “Триступеневе інтерв’ю” Алгоритм діяльності – як при технології “два – чотири – всі разом” На запитання вчителя кожен учень шукає відповідь самостійно, потім, утворивши пару, обмінюється міркуваннями з однокласником. Після цього пари утворюють четвірки, в яких кожен ознайомлює присутніх із міркуванням свого партнера. “Карусель” Мета: вдосконалення навичок обговорення дискусійних питань у групі з різними партнерами, обговорення гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій. Алгоритм діяльності: 1. Розставити стільці у два кола (внутрішнє і зовнішнє). 2. Учні сідають один навпроти одного, ознайомлюються із завданням. 3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє рухоме. За сигналом ведучого учасника пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Так проходять усе коло, обговорюючи поставлене питань. Можливі три варіанта організації діяльності. І варіант. Учасники внутрішнього кола – прихильники однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку відбувається обмін точками зору у перших парах. Учні фіксують аргументи протилежної сторони. За сигналами ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія триває, але учні намагаються підібрати нові аргументи. ІІ варіант. Кожен учень зовнішнього кола має аркуш з конкретними запитаннями щодо висунутої проблеми і під час переміщення по колу збирає максимум інформації з цього питання. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення складних аспектів проблемної ситуації, ефективності співпраці. ІІІ варіант. Учні заздалегідь готують запитання чи поняття й фіксують його на аркушах, а на звороті записують своє ім’я. Під час роботи партнери ставлять один одному запитання, і в разі правильної відповіді учень отримує від автора запитання картку. Наприкінці вправи підраховують кількість карток у кожного учня і визначають переможця. “Коло ідей” Мета: вирішення гострих проблем суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення постановленого питання. Алгоритм діяльності: 1. Постановка питання для обговорення у групах із зазначенням часу для цієї роботи. 2. Представлення групами свого варіанта розв’язання проблеми. 3. Запис на дошці запропонованих ідей. 4. Розгляд проблем загалом, підсумки роботи. “Акваріум” Мета: вдосконалення навичок дискутувати в малих групах та вміння аргументувати власну позицію. Алгоритм діяльності: 1. Об’єднання учнів у групи, ознайомлення із завданням. 2. одна із груп сідає у центр класу (або на початку середнього ряду) й отримує завдання для проведення групової дискусії (зачитується завдання вголос; 3-5 хв. обговорюється проблема; підсумовується дискусія, згідно з прийнятим спільним рішенням). 3. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, не втручаються у хід дискусії. 4. Після закінчення дискусії група повертається на свої місця, а вчитель веде бесіду з класом (2-3 хв.) за такими запитаннями: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументована? Який з аргументів вважаєте найбільш переконливим? 5. Місце в “акваріумі” займає інша група й обговорює іншу ситуацію. 6. Підсумки роботи у групах. “Мозковий штурм” Мета: спонукати учасників колективного обговорення проблемної ситуації до творчості, вирішення її шляхом колективного обміркування – мозкового штурму. Алгоритм діяльності: 1. Проблемне питання записують на дошці. 2. Учасники штурму висувають ідеї для розв’язання проблеми. 3. Запропоновані ідеї записують на дошці. 4. Групування та аналіз висунутих ідей. 5. Вибір ідей, які допоможуть у розв’язанні проблеми. 6. Підсумки роботи. Правила поведінки під час “мозкового штурму”: – зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання проблеми; – зосередитися, змусити працювати свою уяву, не відкидати ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці; – брати до уваги всі запропоновані ідеї, розвивати їх; – не обговорювати, не критикувати висловлювання інших, не намагатися давати оцінку запропонованим ідеям. “Вільний мікрофон” Мета: надання можливості кожному учневі висловлювати свою думку чи позицію стосовно вирішуваної проблеми: Алгоритм діяльності: 1. Постановка питання. 2. Уявний мікрофон (ручка, олівець тощо), який передаватиметься тому, хто бажає висловитися. 3. Надання слова лише т ому, хто отримає “уявний мікрофон”. 4. Швидка і лаконічна відповідь. 5. Відповіді без коментарів і оцінок. “Складання резюме” Мета: вдосконалення та розвиток творчого мислення, вміння робити узагальнення, співпраця у парі. Алгоритм діяльності: 1. Учень самостійно (2-3-ма реченнями) викладає зміст запропонованого вчителем завдання. 2. Учні в парах обмінюються думками з приводу написаного й удосконалюють його (інший варіант: складають спільне резюме). 3. Озвучення виконаного. “Кубування” Мета: розвивати аналітико-синтетичне мислення, вдосконалювати вміння чітко і конкретно висловлювати власну думку щодо поставленого питання. Цю методику можна застосовувати як у групах, так і в парах. Завдання написані на сторонах куба. Алгоритм діяльності: 1. Назвіть, опишіть… 2. Засоціюйте… 3. Порівняйте… 4. Висловіть своє враження… 5. Аргументи “за і проти”. 6. Застосуйте… “Активне слухання” Мета: вдосконалення вироблення певних компетентностей, вміння слухати співрозмовника, дотримуючись певних правил. Алгоритм діяльності: 1. Слухач сідає, лише нахилившись уперед, обличчям до оповідача; очима встановлює контакт з ним; на обличчі доброзичлива усмішка; користується жестами (кивни головою), заохочує вигуками (“так!”, “невже!”, “цікаво”), ставить уточнюючі запитання. 2. Заборонено давати оцінку та поради тому, хто говорить, переривати його, висловлювати власну думку, змінювати тему розмови. Запитання рефлексії: Що було легше: розповідати чи слухати? Як ви почувалися? Які думки виникали у вас? Навіщо ми це робили?           Література  1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002. 2. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія, 1995. 3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: АСК., 2006. 4. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. 5. Басоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 7. 6. Яро шевська О. Г. Грунтова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. 7. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Підруч. для 2 кл. – К.: Форум, 2002. – 144с.  8. Кремень В. Освіта повинна готувати справжніх фахівців і свідомих патріотів // Освіта України. – № 5, 18 січня 2005. – С. 2-3.  9. Пометун О.І., Коберник Г.І., Побірченко Н.С. та ін. Інтерактивні технології навчання // Сільська школа України. – 2004. – №16-17 (88-89). –128 с.